янголята

Кохання -- це коли двоє сліпих знаходять одне одного.
Двоє янголят сиділи під столом і торкались пір'їнами скатертини. Вони чекають поки підуть з дому. Коли заснуть домовики і дорослі янголята. Вони полетять у пошуках нової родини і також залізуть під стіл і будуть тихо гратись іграшками. Ведмежатами і тиграми. І білим кроликом. Усміхатимуться гостям. Проводжатимуть батька на роботу. Зустрічатимуть маму пізно ввечері. Стрілятимуть з луків по одиноким блукаючим душам. Відкриватимуть очі сліпим акваріумним рибам, які плигають з однієї банки у іншу і називають це життям. Одягатимуть окуляри бабусі і читатимуть останні казки вголос. Щовечора нова казка з гарним кінцем. Щовечора гарні постріли з лука без замовлень. І паперові гірлянди. І бенгальські вогні. І новий рік. І всі його так чекають. А він проходить повз нас і починає світанок. Відчиняє вікна і каже: "Ось я, справжній новий рік". Він чекатиме поки всі прокинуться і побажають одне-одному доброго ранку. Поки прийде втомлений святий Миколай. Поки прийдуть колядники на Різдво. Так народжується доброта. І так вона живе.
А кохання... Це коли двоє сліпих знаходять одне одного.