Щербате серце

На ранок я розігрівав на сковорідці. Полив водою з чайника. Посипав сіллю. Додав трохи зелені та приправ. Серце. Так ти смакуєш краще.
Відмітив про себе що вчорашній день пройшов дуже точно вправно та розраховано. Заплановано. Ніяких збоїв та втрати часу. Одне поспішання змнінювалось іншим.
Ранішнє серце змінювалось вечірнім. Зранку воно свіже та дихає паром на морозі. А ввечері підсвічене ліхтарями та підживлене свічками з парафіну.
Вдень воно певне десь ховається поміж п'ятами та головою, шукаючи прихистку в грудях. За кістками та ребрами є життєво важливий орган, який заставляє воскресати мозок. і весь одяг лише нитки що зшивають шкіру. Без жодного шва. Нічого не видно за кольорами та тканиною. Переплутались синтетика та шовк. Льон та бавовна. Тепер і в них є прихисток. Шовкова гусениця обплітає мумію. Пам'ятник самому собі.
Тримайте цензора в собі...
Пам'ятки античним скульптурам в пантеоні великого самоїдства.
Всередині сидить повстанець.
Він блукає по горам з гвинтівкою. Ховається у засідках поміж протятим камінням. Встає зі сходом сонця. Молиться щоб бог дав сили вижити і перемогти. Бігає мов тінь птаха. А вночі сидить біля свічки. Ховаючи свою маленьку віру від великих та чужих фальшивих очей. вранці в неділю йде до церкви в гірському селі.
"Нехай не був я там де ти, але ти будеш там де я", цей напис на стіні сільского кладовища він читав щоразу йдучи додому. Партизан життєвої суєти і дезертир культурних цінностей.
Він шанує своє серце і серця інших. Тому, певне, і має сили обороняти маленьку віру він фальшивих очей та слів. Велике серце від маленьких душ.
Гарячу пару з уст від холодних вечорів з жовтими ліхтарями.
Я кинув пару монет біля місця де його зустрів. І я туди повернусь...